Гіперкапнічна гіпоксія при діабетичній полінейропатії у дітей

Вступ

Цукровий діабет 1-го типу в дітей — актуальна проблема: захворюваність щороку зростає в середньому на 2,82% [1]. Значущість пов’язана з ранньою інвалідизацією та зниженням якості життя через ускладнення, особливо діабетичну периферичну полінейропатію (ДПН) з ризиком діабетичної стопи [2]. Хронічна гіперглікемія запускає метаболічні й судинні порушення, сегментарну демієлінізацію та аксональну дегенерацію [3]. Провідним є оксидантний стрес: надлишкові радикали порушують ендотелій, знижують ендоневральний кровотік, викликаючи гіпоксію й ДПН [4, 5]. Зміни нейротрофічних чинників крові також можуть свідчити про виснаження резервів і демієлінізацію [6].

Це підкреслює потребу нових патогенетичних методів лікування ДПН. Перспективні тренування з поєднанням гіпоксії й гіперкапнії. Дослідження показали максимальну нейропротекцію поєднання порівняно з окремими впливами [7, 8]. Один механізм — ангіогенез через підвищення експресії VEGF, що може бути вирішальним для відновлення нервових волокон [9, 10]. Доведено антиоксидантну дію гіперкапнії [11]. Позитивні ефекти описані при СДУГ [12, 13] і невриті лицевого нерва [14]. Крім стабілізації функцій поліпшуються самопочуття, настрій, успішність і якість життя [15].

Мета — вивчити дихальні тренування з гіперкапнічною гіпоксією в комплексному лікуванні полінейропатії при діабеті 1-го типу в дітей.

Матеріал і методи

В ендокринологічному відділенні Алтайської крайової клінічної дитячої лікарні спостерігали 50 дітей із діабетом 1-го типу: 31 дівчинку й 19 хлопчиків.

Усі отримували базисно-болюсну терапію коротким NovoRapid і тривалим Levemir через дозатори Paradigm 722, 712, 715 (Medtronic MiniMed, США), Accu-Chek Spirit і Combo (Roche Diagnostics GmbH, Німеччина).

Включали за клінічно й електронейроміографічно (ЕНМГ) підтвердженої ДПН. Виключали діабетичну нефропатію, гострий/хронічний метаболічний ацидоз і кетоацидоз, хвороби печінки, гіпокортицизм, гіпотиреоз, хвороби ЦНС і периферичних нервів: епілепсію, мігрень, СДУГ, невральну аміотрофію у 2 дівчаток, попередню травму мозку. Інші ускладнення: мікроальбумінурія по 8% в обох групах (p>0,05), непроліферативна ретинопатія 16% основної та 12% групи порівняння (p>0,05).

Проста рандомізація таблицею випадкових чисел сформувала зіставні за віком і статтю групи (p>0,05): основна — 25 дітей, 15 дівчаток і 10 хлопчиків, 12,9±1,8 року; порівняння — 25, 16 дівчаток і 9 хлопчиків, 13,2±2,0. Обидві отримували судинну терапію: 10 в/в інфузій 2% пентоксифіліну 100 мг/добу; нейротрофічну: 10 інфузій 20% пірацетаму 30–50 мг/кг/добу, далі 400 мг перорально двічі протягом 2 місяців; вітаміни B6 і B12 по 1,0 мл в/в, 10 ін’єкцій, потім нейромультивіт 1 таблетку 20 днів. Основна група додатково проходила гіперкапнічно-гіпоксичні тренування.

Гіперкапнічну гіпоксію створювали тренажером «Карбонік» із регульованим додатковим мертвим простором. Заслінка плавно змінює його від 500 до 1000 мл, регулюючи альвеолярні гази. Усі тренувалися з постійними 500 мл щодня по 20 хв протягом госпіталізації 14–16 днів.

Оцінювали щоденний глікемічний профіль о 3, 6, 8, 11, 13, 16, 18, 21 і 24 годині, середню амплітуду коливань у перший і останній дні лікування та стандартно HbA1c при госпіталізації.

Таблиця 1 містить тривалість хвороби й HbA1c (M±SD), що відображає компенсацію [2–4]: <7,6% — оптимальна/компенсація, 7,6–9% — субоптимальна/субкомпенсація, >9% — декомпенсація. Групи були зіставні.

Наявність і тяжкість ДПН визначали загальноприйнятими критеріями [16]. Біль, печіння, парестезії й оніміння оцінювали Total Symptom Score, TSS.

Для кількісної оцінки неврологічного дефіциту застосовували NIS-LL, Neuropathy Impairment Score–Lower Limbs, шкалу нейропатичних порушень ніг, що об’єктивно відображає тяжкість ураження нервових волокон. Силу визначали згинанням і розгинанням у кульшових, колінних, гомілковостопних та фалангових суглобах пальців стопи. Нормальна сила — 0, зниження на 25% — 1, на 50% — 2, на 75% — 3, параліч — 4. Оцінювали також зниження колінного й ахіллового рефлексів та больової чутливості. Бали сумували для оцінки терапевтичного ефекту гіперкапнічно-гіпоксичних тренувань. Дітей без клінічної та ЕНМГ-ДПН відносили до стадії 0; з ЕНМГ-ДПН, допустимими 2 балами NIS-LL і без скарг — до стадії 1.

Стадія 2 вимагала ЕНМГ-змін, дефіциту >2 балів і типових сенсорних феноменів. Порушення соціальної та/або трудової адаптації означало стадію 3 [3–6,16].

Джерело пристрою: В.П. Куліков, Н.Н. Якушев. Пристрій для гіпоксичної гіперкапнії, патент РФ 2301081 від 20.06.2007, бюлетень 17; реєстрація ФСР 2009/05033 від 10.06.2009. В оригіналі посилання http://bd.patent.su/2301000-2301999/pat/servl/servlet5f37.html активне на 30.12.2016.

Об’єктивну ЕНМГ проводили при надходженні й виписці на 14–16-й день Nicolet EDX (США) за правилами [17]. Досліджували рухові волокна обох серединних, ліктьових, мало- й великогомілкових нервів: швидкість (м/с), амплітуду M-відповіді (мВ), резидуальну латентність (мс).

Статистичний аналіз виконували у Statistica 6.0, StatSoft, США. Нормальність розподілу перевіряли критерієм Шапіро–Уїлка. Більшість даних у всіх серіях не відповідала нормальному розподілу, тому міжгрупове порівняння проводили непараметричним критерієм Манна–Уїтні. Потужність дослідження становила 80%, β≤0,2; відмінності вважали вірогідними при p<0,05. Дані подано як медіану з 25/75 перцентилями або середнє M зі стандартним відхиленням SD.

Законні представники дали добровільну інформовану згоду перед обстеженням і лікуванням. Дослідження схвалив етичний комітет Алтайської крайової дитячої лікарні.

Результати та обговорення

Безпека: значущих побічних явищ при комплексному лікуванні ДПН не було. Не відзначали нової слабкості, нездужання, зниження апетиту, головного болю, нудоти, сонливості, посилення болю чи парестезій. У перші 2 дні о 13:00 після тренування глюкоза зростала до 15,0±2,3 ммоль/л проти 9,6±4,2 у порівнянні (p<0,05). О 18:00 — 12,9±3,2 і 13,2±3,7 (p>0,05). На третій день о 13:00 значення зрівнялися: 9,5±1,2 і 9,8±2,3 (p>0,05). Отже, дослідження було безпечним. Ендокринолог щодня перебував поруч протягом усього тренування. Після виписки діти й батьки відзначали більшу увагу лікаря й комфортніші умови, ніж раніше.

Ефективність: HbA1c 10,6±1,1% в основній і 11,3±1,3% у порівнянні свідчив про декомпенсацію >9%. Вірогідно змінювалася лише глюкоза о 8:00: до лікування 13,1 ммоль/л [10,2;15,6] проти 12,0 [8,7;16,9], після — 9,2 [6,2;11,8], p<0,01, проти 11,7 [6,8;15,2]. Інші години не мали значущих міжгрупових відмінностей. Тренування вірогідно знижували глюкозу натще, у порівнянні змін початок–кінець не було.

Добова варіабельність зменшилася в усіх дітей, але групові відмінності незначущі. Середня амплітуда до/після в основній — 5,5±2,2 і 3,7±1,8 ммоль/л (p>0,05), у порівнянні — 5,9±3,4 і 3,8±2,8 (p>0,05).

Початково в основній було 22 ДПН-2 і 3 ДПН-3, у порівнянні — 23 й 2 (p>0,05). Біль, печіння, парестезії й оніміння зменшилися в обох. TSS знизився з 4,5±2,1 до 1,6±0,5 та з 5,7±3,2 до 2,5±1,1 (обидва p<0,05), без міжгрупової значущості після. NIS-LL після лікування різнився вірогідно (p<0,05): основна 5,2±1,1→3,1±0,4, порівняння 6,1±1,6→4,5±0,5 (обидва p<0,05). TSS суб’єктивніша за NIS-LL [16]. Тяжкість змінилася від значної/помірної до незначної/відсутньої, ДПН-2/3 до 0/1 [3–6,16]. Після: ДПН-0 у 4 проти 2 (p<0,05), ДПН-1 у 20 проти 18 (p>0,05), ДПН-2 у 1 проти 3 (p<0,05), ДПН-3 лише у 2 з порівняння, як раніше.

Таблиця 2 показує ЕНМГ. В основній знизилася латентність усіх нервів, крім ліктьового, і зросла швидкість усіх рухових. Серединний: латентність −6%, швидкість +14%; великогомілковий −28%/+13%; малогомілковий −26%/+7%. M-амплітуда зросла на 29% і 20% у велико- та малогомілковому. У порівнянні поліпшення слабші й менш значущі: вірогідно знизилася лише латентність малогомілкового на 26% і ліктьового на 2%. Швидкість ліктьового в основній +9%, у порівнянні −7%; серединного в порівнянні +16%. Амплітуди в порівнянні значущо не змінювалися. Загалом ЕНМГ краща з тренуванням.

Це ілюструє одне з наших клінічних спостережень.

Клінічне спостереження

Пацієнт П., 12 років, хворіє з 2010 року, 6 років. Діагноз: декомпенсований діабет 1-го типу; ускладнення — постін’єкційні ліподистрофії живота й стегон. Супутньо: діабетична полінейропатія 2, N2b-TSS 6,0.

При надходженні — нестабільна глюкоза з гіпо-/гіперглікеміями, тягнучий біль у руках і ногах переважно вночі, парестезії й свербіж за типом рукавичок і шкарпеток.

Дебют — кетонурія без ацидозу. Тривала ремісія: одна ін’єкція тривалого інсуліну на добу першого року. Далі регулярне спостереження з госпіталізаціями двічі на рік. Нестабільна дієта супроводжувалася гіпо-/гіперглікеміями. До 2012 — компенсація, HbA1c 7,2–7,5%, у 2012–2013 — субкомпенсація 7,8–8,0%, з 2014 — декомпенсація 9,4–9,6%. Вів щоденник: натще 5–16 ммоль/л, підйоми до 21. Легкі гіпоглікемії 3–4 рази на тиждень купірував додатковими хлібними одиницями. Кров і сеча без особливостей. Першого дня варіабельність 6,3, глюкоза о 8:00 — 16,4 ммоль/л. Фізичний і статевий розвиток віковий.

Огляд: сухість шкіри, ліподистрофії живота/стегон, кавові плями на ногах, знижені карпорадіальні й ахіллові рефлекси, порушена чутливість. Окуліст виявив змішану ангіопатію сітківки. ЕНМГ: двобічна аксональна й демієлінізувальна нейропатія серединних, мало- та великогомілкових нервів. Лікування: NovoRapid по 6 ОД о 8, 13, 18 год; Levemir 12 ОД о 8 та 11 о 21; 10 інфузій 2% пентоксифіліну 100 мг/добу, 10 інфузій 20% пірацетаму 1500 мг/добу, далі 400 мг двічі перорально; B6/B12 по 1 мл в/в, 10 вливань; стіл №9, хлібні одиниці 6+1/6+1/6+1. Карбонік щодня 20 хв усі 16 днів, мертвий простір 500 мл; школа діабету. Стан поліпшився: амплітуда глікемії до 2,5 ммоль/л, біль і парестезії минули, серединні й великогомілкові ЕНМГ нормалізувалися, малогомілкові поліпшили амплітуду й швидкість.

При виписці о 8:00 глюкоза 6,6 ммоль/л.

Рисунок показує параметри M-відповідей при стимуляції правого серединного нерва до й після гіперкапнічно-гіпоксичних тренувань. Після лікування швидкість проведення збудження суттєво зросла у 1,7 раза, а дистальна латентність зменшилася у 1,6 раза. Дані підтверджують коригувальний вплив гіперкапнічної гіпоксії на прояви ДПН. Параметри відновилися до нормальних значень уже через 2 тижні від початку терапії.

Обговорення механізмів

Гіперкапнічна гіпоксія може збільшувати ендоневральний кровотік ангіогенезом і експресією VEGF [9,10]. Ймовірно, це поліпшило трофіку, зменшило дефіцит і прискорило проведення в наших дітей. Може діяти антиоксидантний ефект гіперкапнії [11]. Також відоме зниження неврологічного дефіциту й рухово-координаційних порушень [18].

Ці ефекти зменшили ДПН за NIS-LL та відновили чи поліпшили нейрофізіологію рухових нервів при електростимуляції. Обидві групи поліпшилися клінічно й нейрофізіологічно, виразніше після дихальних тренувань.

Належний контроль глюкози — пріоритет максимально ефективної патогенетичної терапії ДПН [19]. Два тижні гіперкапнічно-гіпоксичних тренувань знизили глюкозу натще в основній групі.

Численні публікації описують добрі клінічні й електрофізіологічні ефекти ліків [3,4,20,21]. Поширені бальнео-, фото-, голкорефлексо-, магнітотерапія, гіпербарична оксигенація, електрофорез, діадинамічні струми, електростимуляція [22]. Але вони протипоказані при метаболічній декомпенсації [22], що обмежує фізіотерапію особливо в стаціонарі, куди, як тут, надходять декомпенсовані пацієнти. Гіперкапнічно-гіпоксичні тренування відповідають принципам лікування дитячої ДПН: значуща корекція метаболізму, патогенетична дія й безпека. Обладнання доступне, недороге, просте, придатне для стаціонару, амбулаторного й домашнього застосування.

Раніше при периферичних ураженнях лицевого нерва в дітей гіперкапнічна гіпоксія давала швидший ефект, підтверджений ЕНМГ й PedsQL [14,23]. Нове — Карбонік у комплексній терапії дитячої ДПН із добрими клінічними й ЕНМГ-результатами, коротшим стаціонаром, меншим економічним тягарем і виразнішим ефектом. Менше об’єктивних проявів і вірогідно кращі периферичні нервові параметри свідчать, що гіперкапнічна гіпоксія самостійно діє на волокна [9–11] та потенціює нейротрофічні препарати.

Висновки

Висновки: 1) тренування значуще доповнюють патогенетичне лікування дитячого діабету 1-го типу, знижуючи глюкозу натще з 13,1 до 9,2 ммоль/л (p<0,01); 2) зменшують дефіцит NIS-LL (p<0,05), переводять тяжкі/помірні прояви ДПН до незначних/відсутніх (p<0,05); 3) один курс щоденних 20-хвилинних тренувань 14–16 днів підвищує швидкість усіх досліджених рухових нервів (p<0,01), знижує резидуальну латентність серединного, велико- й малогомілкового (p<0,01), збільшує M-амплітуду нервів ніг (p<0,05), підтверджуючи значущу дію на волокно.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Таблиця 1. Характеристика груп (M±SD)

M±SD; p>0.05.

Повна таблиця 2 — PDF, 4

Рисунок 1 — PDF, 5

Література

1. Ширяева Т.Ю., Андрианова Е.А., Сунцов Ю.И. Динамика основны эпидемиологических показателей сахарного диабета 1-го типа у дете и подростков в Российской Федерации (2001—2011 гг.). Сахарны диабет. 2013;60(3):21-29. [Shiryaeva TYu, Andrianova EA, Suntsov YuI Dynamics of the main epidemiological indicators of diabetes type 1 in chil dren and adolescents in the Russian Federation (2001—2011). Diabetes mel litus. 2013;60(3):21-29. (In Russ.)]. https://doi.org/10.14341/2072-0351-813

2. Комелягина Е.Ю., Уварова О.М., Анциферов М.Б. Русскоязычна версия опросника для оценки качества жизни больных с перифери ческой полинейропатией: валидация и перспективы применения Сахарный диабет. 2014;17(2):56-65. [Komelyagina EYu, Uvarova OM Antsiferov MB. Validation and perspectives of the Russian version of th quality of life questionnaire in patients with diabetic peripheral polyneu ropathy. Diabetes mellitus. 2014;17(2):56-65. (In Russ.)]. https://doi.org/10.14341/DM2014256-65

3. Светлова Г.Н., Кураева Т.Л., Ходжамирян Н.Л., Петеркова В.А. Ре зультаты применения Тиоктацида БВ в лечении диабетической пери ферической сенсомоторной нейропатии у детей и подростков с са харным диабетом 1-го типа. Сахарный диабет. 2007;1:36-41. [Svet lova GN, Kuraeva TL, Khodjamirian NL, Peterkova VA. Results of the us of Thioctacid BV in the treatment of diabetic peripheral sensorimotor neu ropathy in children and adolescents with diabetes type 1 diabetes. Diabetes 2007;1:36-41. (In Russ.)]. https://doi.org/10.14341/2072-0351-5913

4. Строков И.А., Фокина А.С., Головачева В.А., Кочетов А.Г. Эффек тивность тиолепты при диабетической полинейропатии (по данны исследования ЭТИКА). Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Кор сакова. 2013;113:5:36-40. [Strokov IA, Fokina AS, Golovacheva VA, Ko chetov AG. The Effectiveness of thiolapte in diabetic neuropathy (for re search ETHICS). Journal of neurology and psychiatry im. S.S. Korsakova 2013;113:5:36-40. (In Russ.)].

5. Shruti Thakur and Rachana. Antioxidants: Futuristic Therapeutics in th Field of Diabetic Neuropathy. International Journal of Biotechnology an Bioengineering Research. 2013;4(4):313-320. https://doi.org/10.1002/bit.24657

6. Афонин А.А., Морозова Н.В., Галкина Г.А., Комкова М.В. Клинико-диагностическое значение нейротропных факторов при диабетической периферической полинейропатии у детей и подростков. Педиатрия. 2008;87(5):21–25.

7. Трегуб П.П., Куликов В.П., Беспалов А.Г., Введенский А.Ю., Осипов И.С. Нейропротективная эффективность тренировок с изолированным и сочетанным воздействием гипоксией и гиперкапнией в эксперименте. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 2013;155(3):302-304. [Tregub PP, Kulikov VP, Bespalov AG, Vvedensky AYu, Osipov IS. Neuroprotective effectiveness of training with isolated and combined exposure to hypoxia and hypercapnia in the experiment. Bulletin of experimental biology and medicine. 2013;155(3):302-304. (In Russ.)]. https://doi.org/10.1007/s10517-013-2145-x

8. Tregub P, Kulikov V, Motin Y, Bespalov A, Osipov I. Combined exposure to hypercapnia and hypoxia provides its maximum neuroprotective effect during focal ischemic injury in the brain. Journal of Stroke and Cerebrovascular Diseases. 2015;24(2):381-387. https://doi.org/10.1016/j.jstrokecerebrovasdis.2014.09.003

9. Беспалов А.Г., Трегуб П.П., Куликов В.П., Пиянзин А.И., Белоусов А.А. Роль VEGF, HSP-70 и белка S-100B в механизмах потенцирования гиперкапнией нейропротекторного эффекта гипоксии. Патологическая физиология и экспериментальная терапия. 2014;2:24-27. [Bespalov AG, Tregub PP, Kulikov VP, Piyanzin AI, Belousov AA. The Role of VEGF, HSP-70 and protein S-100B in the mechanisms of potentiating the neuroprotective effect of hypercapnia and hypoxia. Pathological physiology and experimental therapy. 2014;2:24-27. (In Russ.)].

10. Chuang IC, Dong HP, Yang RC. Effect of carbon dioxide on pulmonary vascular tone at various pulmonary arterial pressure levels induced by endothelin-1. Lung. 2010;188(3):199-207. https://doi.org/10.1007/s00408-010-9234-7

11. Zakynthinos S, Katsaounou P, Karatza MH. Antioxidants increase the ventilatory response to hyperoxic hypercapnia. Am J Respir Crit Care Med. 2007;175:62-68. https://doi.org/10.1164/rccm.200606-842oc

12. Муллер Т.А., Шилов С.Н., Пуликов А.С. Влияние гипоксически-гиперкапнических тренировок на уровни активации лобной коры головного мозга у детей с синдромом дефицита внимания с гиперактивностью. следования. 2015;1:1864-1868. [Muller TA, Shilov SN, Pulikov AS. Influence hypoxic-hypercapnic traning at the levelof activation of the frontal cortex the brain in children with attention deficit hyperactivity disorder. search. 2015;1:1864-1868. (In Russ.)].

13. Чудимов В.Ф., Куликов В.П., Куропятник Н.И., Бойко Е.А., Шадрина Е.Н., Воронкова Е.И. Применение гипоксически-гиперкапнических тренировок у детей с синдромом дефицита внимания с гиперактивностью для коррекции проблем школьной дезадаптации. Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 2011;3:36–39.

14. Голенко А.А., Смирнова Ю.В., Смирнов К.В., Куликов В.П. Опыт применения гиперкапнической гипоксии в комплексном лечении периферических поражений лицевого нерва у детей. Материалы научно-практической конференции с международным участием «Клиническая нейрофизиология и нейрореабилитация»; Ноябрь 26—27, 2015; Санкт-Петербург. Ссылка активна на 30.12.16. [Golenko AA, Smirnova YuV, Smirnov KV, Kulikov VP. Experience in application of hypercapnic hypoxia in the complex treatment of peripheral lesions of the facial nerve in children. Materials of scientific-practical conference with international participation «Clinical neurophysiology and neurorehabilitation»; November 26—27, 2015; St. Petersburg. The link is active on 30.12.2016. (In Russ.)]. http://files.mail.ru/A8ED664E19C1467BAC7A3643CC5ECC49

15. Чудимов В.Ф., Куликов В.П., Куропятник Н.И., Бойко Е.А., Воронкова Е.И. Влияние гипоксически-гиперкапнических тренировок на самочувствие, активность, настроение и успеваемость школьников, отнесенных по состоянию здоровья к специальной медицинской группе по физкультуре. Лечебная физкультура и спортивная медицина. 2010;8(80):45-50. [Chudimov VF, Kulikov VP, Kuropyatnik NI, Boyko EA, Voronkova EI. The Influence of hypoxic-hypercapnic training on health, activity, mood and academic performance of students assigned to health to special medical group in physical education. Therapeutic exercise and sports medicine. 2010;8(80):45-50. (In Russ.)].

16. Строков И.А. Поздние осложнения сахарного диабета: новые возможности диагностики и лечения. Вестник семейной медицины. 2010;1:34-39. [Strokov IA. Late complications of diabetes: new opportunities for diagnosis and treatment. Bulletin of family medicine. 2010;1:34-39. (In Russ.)].

17. Гехт Б.М., Касаткина Л.Ф., Самойлов М.И., Санадзе А.Г. Электромиография в диагностике нервно-мышечных заболеваний: научное издание. Таганрог: Изд-во Таганрог. гос. радиотехн. ун-та; 1997. [Hecht BM, Kasatkina LF, Samoylov MI, Sanadze AG. Electromyography in the diagnosis of neuromuscular diseases: scientific publishing. Taganrog: publishing house of Taganrog. state radiotekhn. University press; 1997. (In Russ.)].

18. Куликов В.П., Беспалов А.Г., Якушев Н.Н. Эффективность тренировок с гиперкапнической гипоксией в реабилитации ишемического повреждения головного мозга в эксперименте. Вестник восстановительной медицины. 2008;2:59-61. [Kulikov VP, Bespalov AG, Yakushev NN. The effectiveness of training with hypercapnic hypoxia in rehabilitation of ischemic brain damage in the experiment. Bulletin of regenerative medicine. 2008;2:59-61. (In Russ.)].

19. Дубинина И.И., Жаднов В.А., Берстнева С.В., Баранов В.В., Азим ова Л.В. Мониторирование гликемии, клинико-инструментальные ис следования в диагностике диабетической нейропатии. Российский медико-биологический вестник им. акад. И.П. Павлова. 2015;1:95-101. [Dubinina II, Zhadnov VA, Berstneva SV, Baranov VV, Azimova LV. Monitoring of blood glucose levels, clinical and instrumental studies in the diagnosis of diabetic neuropathy. Russian medico-biological Bulletin named after academician I.P. Pavlov. 2015;1:95-101. (In Russ.)]. https://doi.org/10.17816/PAVLOVJ2015195-101

20. Храмилин В.Н., Демидова И.Ю., Игнатова О.Ю. Оценка эффективности различных режимов пероральной терапии альфа-липоевой кислотой болевой формы диабетической периферической полинейропатии. Сахарный диабет. 2010;2:28-32. [Hramilin VN, Demidova IYu, Ignatova OYu. Assessment of the effectiveness of different modes of oral therapy with alpha-lipoic acid painful diabetic peripheral polyneuropathy. Diabetes mellitus. 2010;2:28-32. (In Russ.)]. https://doi.org/10.14341/2072-0351-5670

21. Турбина Л.Г., Гордеев С.А., Зусьман А.А. Применение антидепрессантов разных фармакологических групп в комплексной терапии болевой формы диабетической полинейропатии. Сахарный диабет. 2012.15(3):67-73. [Turbina LG, Gordeev SA, Zusman AA. Use of antidepressants of different pharmacological groups in the complex treatment of painful diabetic polyneuropathy. Diabetes mellitus. 2012;15(3):67-73. (In Russ.)]. https://doi.org/10.14341/2072-0351-6088

22. Зусьман А.А., Турбина Л.Г., Гордеев С.А. Лечение болевой формы диабетической полинейропатии. Лечащий врач. 2011;3:12-15. [Zusman AA, Turbina LG, Gordeev SA. Treatment of painful diabetic polyneuropathy. Doctor. 2011;3:12-15. (In Russ.)].

23. Hsieh R, Wu C, Wang L. Correlates of degree of nerve involvement in early Bell’s palsy. BMC Neurol. 2009;9:22-28. https://doi.org/10.1186/1471-2377-9-22

Повний переклад основного тексту публікації: Смирнов К.В., Смирнова Ю.В., Куликов В.П., Назаркина О.М. Респираторные тренировки с гиперкапнической гипоксией — эффективная составляющая комплексной терапии полинейропатии у детей с сахарным диабетом 1-го типа. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 2018;118(3):32–38.

Смирнов К.В., Смирнова Ю.В., Куликов В.П., Назаркина О.М. Респираторные тренировки с гиперкапнической гипоксией — эффективная составляющая комплексной терапии полинейропатии у детей с сахарным диабетом 1-го типа. Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. 2018;118(3):32–38. — DOI

Матеріали за темою

Пов’язані матеріали — технологія, обладнання й застосування.

• Обладнання OXYTERRA RS: будова, керування та основні технічні характеристики
• Технологія IHHT: чергування кисневих фаз і контроль параметрів процедури
• Практичне застосування в індивідуальних програмах реабілітації та відновлення під наглядом спеціалістів
• Нутритивна підтримка дітей із респіраторними захворюваннями
• Затримки дихання у дітей семи-восьми років