Проведено комплексне обстеження та курс інтервальної гіпоксичної підготовки хворих на постмастектомічний синдром у поєднанні зі стандартною терапією та здорових добровольців. Проаналізовано ефективність та механізми дії ІГТ у реабілітації пацієнтів із постектомічним синдромом. Доведено, що при поєднанні ІГТ і стандартної терапії у онкологічних хворих спостерігається зменшення болю, поліпшення стану зовнішніх органів дихання, постачання організму киснем, коефіцієнт утилізації кисню тканинами і, як наслідок, краще постачання тканин і клітин киснем, ніж при застосуванні лише стандартної терапії.
Ключові слова: гіпокситерапія, постмастектомічний синдром, рак молочної залози, функціональна дихальна система.
Постмастектомічний синдром є найчастішим наслідком радикального лікування раку молочної залози. Супроводжується такими проявами, як набряк м’яких тканин на боці операції, обмеження амплітуди активних і пасивних рухів кінцівки в плечовому суглобі, зниження м’язової сили, порушення чутливості, вегетативно-трофічні розлади верхньої кінцівки, сильний біль, порушення психофізіологічного статусу та ін.
Вивчення впливу гірського клімату на перебіг патологічного процесу цікавить дослідників різного профілю, оскільки в гірській місцевості багато захворювань мають певні особливості розвитку. Важлива інформація: захворюваність на злоякісні пухлини зменшується зі збільшенням висоти над рівнем моря. (М.К.Кайракбаев 1983 та ін.)
Реабілітація хворих на рак молочної залози в умовах висотної гіпоксії мала позитивний корекційний вплив на стан серцево-судинної системи та системи крові (збільшується кількість ретикулоцитів, еритроцитів, підвищується вміст гемоглобіну), покращується регуляція вуглеводного обміну. (О.П. Куліш, 1989). Доведено гемостимулюючу дію висотної гіпоксії (М.М. Міррахімов, 1970, А.А. Алмекерова, 1983).
В основі механізму дії гіпоксичних газових сумішей лежить посилення транспорту кисню до тканин, а також тренування ферментативних процесів біологічного окислення і відтворення високоенергетичних сполук. Проведення гіпокситерапії підвищує адаптаційні можливості організму та ефективність лікування. Застосування гіпокситерапії у онкологічних хворих засноване на вирівнюванні оксигенації нормальних і пухлинних тканин.
Ряд авторів відзначають порушення кисневого обміну в різних органах і тканинах пухлиноносного організму при злоякісному зростанні пухлини. (Кавецький Р.Е., 2001).
У літературі, на жаль, мало відомостей про особливості стану функціональної дихальної системи при постмастектомічному синдромі – найважливішої системи організму, основним завданням якої є своєчасне і достатнє постачання організму і всіх його тканин киснем. Функціональна дихальна система, що включає органи зовнішнього дихання, кровообігу, дихальну функцію крові, тканинні механізми, які використовують кисень у тканинах. Ця система відповідає за забезпечення найнеобхіднішим для життя і нормального функціонування тканин елементом – киснем (Колчинська А.3. та ін., 2003).
Після радикального лікування раку молочної залози відновне лікування хворих є складним завданням. В даний час запропоновано безліч методів лікування цієї важкої патології. Проте правильного наукового дослідження цієї проблеми явно недостатньо. Крім того, не є зрозумілим питання про можливість застосування гіпокситерапії у цієї категорії хворих, хоча значний біологічний і лікувально-профілактичний потенціал цієї технології не викликає сумнівів.
МЕТА даної доповіді: провести аналіз ефективності та механізмів дії ІГТ у реабілітації пацієнтів із постектомічним синдромом у порівнянні зі стандартною терапією.
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Під спостереженням перебували 88 хворих на постмастектомічний синдром віком 32–70 років.
У хворих з постмастектомічним синдромом та здорових добровольців визначали показники кисневого режиму організму – хвилинний об’єм дихання (хвилинний об’єм повітря, що видихається), частоту дихання, дихальний об’єм. Газовий склад вдихуваного та видихуваного альвеолярного повітря визначали за допомогою газоаналізатора. Крім того, визначали ЧСС і насичення артеріальної крові киснем. Охарактеризовано забезпечення організму киснем – кисневі режими організму: визначено швидкість поступової доставки кисню та його споживання. Лабораторні дослідження включали визначення загального аналізу крові у хворих.
Сеанс інтервального гіпоксичного тренування включав короткочасну інгаляцію (5 хвилин) гіпоксичної суміші з 11-16% кисню, повторену 4-6 разів за один сеанс при нормальному атмосферному тиску та вдихання повітря (5 хвилин) з 20,9% О2 (нормоксичні інтервали між гіпоксичними експозиціями).
Статистичний аналіз проводився за допомогою методів параметричної та непараметричної статистики та включав описову статистику, t-критерій Стьюдента для пов’язаних вибірок, кореляційний аналіз Спірмена, критерій Пірсона (χ2) для порівняння характеру частотних розподілів певних фактів, обчислення кореляційних відношень, дисперсійний та дискримінантний аналізи.
РЕЗУЛЬТАТИ: аналіз механізмів дії нормобаричних інтервальних гіпоксичних тренувань у поєднанні зі стандартною терапією показав, що вони однакові. як і в горах, змінюється стан усіх ланок функціональної дихальної системи: посилюється зовнішнє дихання і кровообіг, вони стають економнішими. Підвищується дихальна функція крові, тому що в крові підвищується вміст гемоглобіну, підвищується її киснева ємність, поліпшується постачання організму киснем і загальний стан організму.
МЧР у хворих з постмастектомічним синдромом становив 4753,33±487,79 мл/хв, ЧР — 287,53±41,52 мл, зареєстровано 16,53±1,62 дихальних рухів за хвилину. Вміст кисню у видихуваному повітрі становив 15,80%±0,88, а вміст кисню в альвеолярному повітрі був трохи нижче 15,79%±2,23. Ці дані дещо відрізнялися від показників зовнішнього дихання здорових людей (табл. 1).
Таблиця 1
Показники зовнішнього дихання обстежених хворих з постмастектомічним синдромом та здорових людей
Примітка: * – p менше 0,05, ** p – менше 0,01
Показники зовнішнього дихання у хворих з постмастектомічним синдромом значно гірші, ніж у здорових осіб.
Для характеристики дихальної функції крові враховували кількість еритроцитів, кількість гемоглобіну в крові, насиченість артеріальної крові киснем і вміст його в артеріальній і венозній змішаній крові, кисневу ємність крові (табл. 2).
Таблиця 2
Показники дихальної функції крові обстежених хворих на постмастектомічний синдром до лікування та здорових людей
Примітка: * – p менше 0,05, ** p – менше 0,01
Встановлено, що використання лише стандартного лікувального комплексу (медикаментозна терапія за показаннями та масаж) не чинить дуже вираженого позитивного впливу на різні функціональні системи організму пацієнта. Больовий синдром зменшився на 45%, якість життя за різними показниками підвищилася на 5-8%, проте всі ці зміни відзначалися лише відразу після закінчення відновного лікування. Об’єм різних відділів верхньої кінцівки на стороні операції зменшився в середньому на 2-3 %, зменшилася тугоподвижность в її суглобах, збільшилася сила кисті на 8,2 ± 0,39 кг, швидкість передачі імпульсу по ліктьовому нерву збільшилася в 1,3 раза, реологічні властивості крові практично не змінилися, а показники гемостазу дещо покращилися.
Застосування гіпоксичного тренування, яке, як відомо, має неспецифічну стимулюючу дію на резервні можливості організму, дозволило виявити деякі особливості цієї лікувальної процедури. По-перше, різні показники, що характеризують ступінь набряку та тугоподвижности суглобів верхньої кінцівки на стороні операції, лінійна швидкість кровотоку в магістральних артеріях верхньої кінцівки і швидкість проведення імпульсу по ліктьовому нерву у хворих з постмастектомическим синдромом практично не відрізнялися від відповідних значень пацієнтів контрольної групи (стандартна терапія). По-друге, дуже помітно зросла сила кисті верхньої кінцівки на боці операції – на 17,2±0,39 кг, больовий синдром зменшився на 78% і ці позитивні зміни поступово зменшувалися, але залишалися достовірними, і реєструвалися протягом усіх термінів спостереження (до 12 місяців після закінчення лікування).
Якість життя пацієнток із постмастектомічним синдромом також достовірно та статистично достовірно покращилася, а за низкою показників ці зміни зберігалися протягом року спостереження.
Таким чином, проведені нами дослідження кисневих режимів організму хворих з постмастектомічним синдромом доводять, що застосування інтервального гіпоксичного тренування у хворих з постмастектомічним синдромом викликає покращення роботи всіх ланок дихальної системи. Таким чином, швидкість поступової доставки кисню до легень зростає з 1142,27±145,58 мл/хв до 1422,87±114,8058 мл/хв (p менше 0,05). Значно збільшилася інтенсивність постачання киснем легенів, альвеол і змішаної венозної крові, що свідчить про збільшення швидкості постачання киснем тканин, тобто відбувається поліпшення артеріовенозної різниці кисню і коефіцієнта утилізації кисню тканинами, що відбувається в механізмах порушення кисневого обміну при злоякісному зростанні пухлини.
ВИСНОВКИ: проведена робота дозволяє зробити висновок про те, що при поєднанні ІГТ і стандартної терапії у онкологічних хворих спостерігається зменшення больового синдрому, поліпшення стану зовнішніх органів дихання, постачання організму киснем, коефіцієнта утилізації кисню тканинами і, як наслідок, краще постачання тканин і клітин киснем, ніж при використанні тільки стандартної терапії.
Тренування переривчастої гіпоксії в реабілітаційному лікуванні хворих з постмастактомічним синдромом.
А.В. Братик А., Т.Н. Циганова.
Резюме
Пацієнтам з постмастектомічним синдромом та здоровим добровольцям було проведено комплексне обстеження та застосовано інтервальний курс гіпоксичного тренування у поєднанні зі стандартною терапією. Проведено аналіз ефективності та механізмів тренування гіпоксичного інтервалу при реабілітації хворих з постектомічним синдромом. Підтверджено, що поєднання інтервального гіпоксичного тренування та стандартного методу терапії при лікуванні онкологічних хворих дозволяє зменшити больовий синдром, покращити стан апарату зовнішнього дихання, кисневе забезпечення організму, коефіцієнт споживання кисню тканинами і як наслідок – краще забезпечення тканин і клітин киснем, ніж при застосуванні лише стандартних методів лікування.
Ключові слова: гіпоксітерапія, рак, рак молочної залози, функціональна дихальна система
Література
1.И.П.Бобровницкий, Т.Н.Цыганова, Т.Н.Воронова. Механизмы действия и эффективность нормобарической интервальной гипоксической тренировки в восстановительной медицине / Сборник тезисов первого международного конгресса «Восстановительная медицина и реабилитация 2004». – М., 2004. – С. 50.
2. Кавецкий Р.Е. Взаимодействие организма и опухоли.-Киев: Наукова думка., 1977.-235с.
3.Колчинская А.3., Цыганова Т.Н., Остапенко Л.А. Нормобарическая интервальная гипоксическая тренировка в медицине и спорте // Москва «Медицина». – 2003. – 407 с.
4. Кулиш О.П. Особенности течения опухолевого процесса в условиях высокогорья и экспериментально-клиническое обоснование использования адаптации к высотной гипоксии в онкологии: Автореф. дис…..доктора мед. наук. М.,-1989.-34.
5. Миррахимов М.М. О лечении больных тяжелыми формами малокровия и лейкозами в условиях высокогорного климата / Миррахимов М.М. //Географическая среда и здоровье населения. – Нальчик, 1970 – С.123 – 125.
А. В. Братик, Т. Н. Цыганова. Интервальная гипоксическая тренировка в восстановительном лечении больных с постмастэктомическим синдромом. Вестник новых медицинских технологий. 2012;1.
Матеріали за темою
Про технології інтервальної гіпоксії, обладнання OXYTERRA RS і напрями його застосування — у пов’язаних матеріалах сайту.
- Обладнання OXYTERRA RS: будова, керування та основні технічні характеристики
- Технологія IHHT: чергування кисневих фаз і контроль параметрів процедури
- Практичне застосування в індивідуальних програмах реабілітації та відновлення під наглядом спеціалістів
- Гіпоксія в реабілітації після раку молочної залози: огляд 2013 року
- Гіпокситерапія та ліпідне окиснення при хіміотерапії