Вступ
Артеріальна гіпертензія — поширена хронічна хвороба з тиском понад 140/90 мм рт. ст.; діагноз установлюють, якщо високі значення виявляють протягом чотирьох тижнів. У старшому віці поширеність сягає 60 % і більше [1, 2]. Це вагомий ризик серцево-судинних ускладнень — гострої й хронічної коронарної недостатності, зниження скоротливості, порушень мозкового кровообігу та ураження нирок [3, 4]. Серед чинників судинних катастроф гіпертензія посіла четверте місце за приростом основної причини — 6,7 % у 2005–2021 роках [5, 6]. Підвищений тиск спричиняє безсимптомне ураження органів. На 2025 рік прогнозували майже 1,6 млрд хворих [7]. Поширеність серед дорослих 30–45 % пояснює важливість пошуку лікування й профілактики [8].
Непереносимість ліків, побічні ефекти, складність добору дози та частоти приймання відповідно до індивідуальних потреб зумовлюють пошук немедикаментозних методів.
Нормобаричну інтервальну гіпокситерапію (ІГТ) давно застосовували при хворобах дихальної, серцево-судинної, ендокринної, нервової систем та анеміях [9, 10, 11]. Академік М.М. Сиротинін першим поєднував її з кисневою терапією ще минулого століття [12]. Проте праць про патофізіологічні механізми ентеральної кисневої терапії й ІГТ при гіпертонії небагато. Тому необхідне комплексне дослідження для обґрунтування поєднання нормобаричної гіпоксії з кисневими коктейлями.
Мета дослідження
Мета — комплексно дослідити гіпертонію I стадії для патофізіологічного обґрунтування поєднання нормобаричної ІГТ та ентеральної кисневої терапії.
Матеріал і методи
До дослідження включили 170 чоловіків 45–65 років, середній вік 52,3 року, з гіпертонією I стадії. Із них 55 отримували лише стандартну антигіпертензивну терапію без гіпоксії й оксигенотерапії — група порівняння.
Споживання кисню розраховували за Дугласом–Голдейном. Дихання досліджували портативним Spiro PRO фірми BTL-08 (Велика Британія/Чехія), ехокардіографію — Philips CX50 (Нідерланди). Тиск вимірювали класично за Коротковим.
Усім виконували аналіз крові з лейкоформулою та ШОЕ. Визначали холестерин, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ і тригліцериди. ПОЛ оцінювали за малоновим діальдегідом методом В.Б. Гаврилова, еритроцитарну глутатіонпероксидазу — В.М. Мейн, сироваткову супероксиддисмутазу (СОД) — Нішикімі. Аналізи проводили в Медичному консультативно-діагностичному центрі МОЗ Кабардино-Балкарії.
Біоелектричні властивості міокарда оцінювали 12-відведеною ЕКГ на Schiller CARDIOVIT AT-101 (Швейцарія). Ефективність — за добовим профілем тиску до й після лікування та холтерівською ЕКГ на HOLTER H600 фірми BTL-08 (Велика Британія/Чехія).
Гіпокситерапію проводили гіпоксикатором «Гіпо-Окси» Oxyterra (Росія), чергуючи суміш з атмосферним повітрям. Попередня проба визначала початкову концентрацію. Перші п’ять днів дихали 14 % кисню, наступні п’ять — 13 %, останні — 12 %, поступово вмикаючи адаптаційні механізми. Ентерально приймали кисневі коктейлі з концентратора-коктейлера JAY-8 Lonfian (КНР). Статистично нормальність кількісних розподілів оцінювали критерієм хі-квадрат.
Відмінності середніх оцінювали парним t-критерієм Стьюдента. Дані — M±m, середнє групи та його похибка. Для ненормального розподілу застосовували непараметричні методи: медіану, 25-й і 75-й квартилі. Динаміку до й після оцінювали парним методом Вілкоксона. Значущість — p<0,05 [13].
Результати й обговорення
Поєднання поліпшило всі відділи функціональної системи дихання. Достовірно зросли дихальний об’єм на 13,25±1,01 %, хвилинний — 11,54±1,03 %, альвеолярна вентиляція — 15,27±1,02 %, життєва ємність — 12,5±0,02 %, форсований видих — 12,1±0,2 %.
Кровообіг поліпшився: ЧСС достовірно знизилася з 86,4±0,16 до 75,3±0,14/хв, ударний об’єм зріс на 13,17±1,06 мл. Разом це збільшило хвилинний об’єм на 12,34±1,26 % (p<0,05), через кращий коронарний кровотік і скоротливість. Нормалізація вентиляції, перфузії й дифузії підвищила SaO₂ з 95,4±0,02 до 98,5±1,01 %. Краща утилізація кисню тканинами збільшила артеріовенозну різницю напруження та швидкість споживання на 21,4±2,3 %.
Гемоглобін зріс із 123,5±2,18 до 145,8±3,27 г/л, киснева ємність достовірно — із зазначених у джерелі 176,6±2,18 г/л до 195,41±2,1 мл/л. Це пов’язують з індукованим гіпоксією фактором HIF-1 під час ІГТ, відповідно до літератури [14, 15].
Систолічний і діастолічний тиск достовірно знизилися. Офісні вимірювання у 115 пацієнтів показали поліпшення. Добовий моніторинг виявив нижчі САТ, ДАТ, середній тиск і ЧСС, а також індекси площі й часу САТ і ДАТ. Варіабельність не змінилася — таблиця 1.
За періодами доби достовірно знижувалися тиск, індекси часу й площі та ЧСС під час неспання (p<0,05). Уві сні змін тиску не було. Найкращий ефект був удень, коли активніша симпатична система. У групі порівняння достовірних змін не виявлено.
Електро- й ехокардіографія
ЕКГ виявила зменшення T у V3–V5 у 15 %, зміщення ST понад 1 мВ у V3–V5 і «коронарний» T в I, aVL, V3, V4 у 32 % — ознаки гіпоксичного ураження. Синусова тахікардія була у 85 %, суправентрикулярні аритмії — 51 %, шлуночкові — 12 %. Дистрофічні зміни спричиняли електричну нестабільність, чутливість до подразників і ектопічні осередки збудження, що зумовлювали надшлуночкові й шлуночкові екстрасистоли, фібриляцію та тріпотіння передсердь, пароксизмальні тахікардії.
Підвищену збудливість відображали передсердні екстрасистоли у 46 % і поодинокі шлуночкові у 16 %. У 26 % QRS перевищував 0,12±0,01 с, T був негативним у V1, V2, aVR і позитивним в I, V5, V6 — авторські ознаки неповної блокади правої ніжки Гіса. У 25 % P–Q понад 0,21±0,01 с без випадіння комплексу вказував на AV-блокаду I ступеня; II ступінь був у 14 %. У 15 % — рання гіпертрофія лівого шлуночка, відповідь на периферичний опір. Навантаження змінює експресію генів скоротливих білків, підвищує симпатичний і ренін-ангіотензиновий тонус, спричиняє вторинний альдостеронізм. Ознаки: довший QRS, більший S у V1–V2, R у V5–V6, відхилення осі ліворуч.
Ехокардіографія не виявила ураження у 35 %, у 45 % — гіпертрофічне ремоделювання зі збереженою діастолічною функцією лівого шлуночка. Важливим результатом стала зупинка прогресування ремоделювання й гіпертрофії.
Поєднання зменшило збудливість: менше шлуночкових і надшлуночкових екстрасистол пояснювали блокадою ектопічних осередків. Нормалізувався синусовий ритм, поменшало тахікардії. За N.R. Prabhakar [15], тривала адаптація стимулює ангіогенез і розширює коронарні артерії, посилює кровотік та окисне фосфорилювання, зменшуючи дистрофію, що відображено й у нас. Прискорилося проведення імпульсів: рідшали блокади ніжок Гіса, синоатріальні й AV-блокади.
Оксидантний стрес і ліпіди
Лікування посилило антиоксидантну систему й пригнітило окисне руйнування ліпідів і білків. Малоновий діальдегід знизився до 65,48 (44,7–75,14) мкмоль/л (p<0,05), зменшуючи радикальне ушкодження мембран і органел. У порівнянні достовірних змін не було. Активність глутатіонпероксидази й СОД достовірно зросла — таблиця 2.
Комбінація ефективно пригнічувала оксидантний стрес. Менше перекисних сполук і сильніші ферментативні антиоксиданти пригнічували ПОЛ та білків судинної стінки й ендотелію, сприяючи нормалізації тиску.
Зменшення стресу поліпшило ліпідний профіль. Холестерин знизився з 7,2±0,13 до 5,4±0,06 ммоль/л, тригліцериди — з 3,25±0,04 до 2,15±0,01 (обидва p<0,05). ЛПВЩ зросли з 0,75±0,01 до 1,01±0,01, ЛПНЩ знизилися з 7,4±0,01 до 3,62±0,02 (обидва p<0,05); зменшилися ЛПДНЩ та коефіцієнт атерогенності. У порівнянні значущих змін не було. Ці зміни достовірно знижували атерогенний потенціал крові та ризик прогресування атеросклеротичного ураження й гіпертонії.
Зміни дали змогу знизити дози базисних препаратів: інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II, діуретиків, центральних і периферичних бета-блокаторів, інгібіторів повільних кальцієвих каналів. Це важливо через необхідність постійного приймання за високого ризику ускладнень.
Висновки
Поєднання ІГТ з кисневими коктейлями нормалізувало всі етапи функціональної системи, поліпшивши кисневе забезпечення через зовнішнє дихання, кровообіг, перенесення кров’ю та споживання тканинами.
Дослідження патогенетично обґрунтовують нормобаричну ІГТ з кисневими коктейлями при гіпертонії. Поєднання мобілізує адаптаційні механізми, зменшує гіпоксемію й тканинну гіпоксію завдяки поліпшенню транспорту кисню на всіх етапах.
Таблиця 2. Оксидантний стрес до й після комбінованого лікування, n=115
| Етап | Малоновий діальдегід, мкмоль/л | Пероксидаза глутатіону, мкмоль/г Hb/хв | СОД, од. акт./г Hb |
|---|---|---|---|
| До лікування | 105,4 (67,5–115,5) | 48,4 (45,1–68,4) | 2,9 (2,12–3,47) |
| Після лікування | 65,48 (44,7–75,14)** | 99,72 (77,4–153,2)** | 4,06 (3,02–5,78)* |
Медіана, 25-й і 75-й квартилі. * p<0,05; ** p<0,01 щодо початкових значень.
Література
1. Клименко А.А., Аничков Д.А., Демидова Н.А. Рекомендации по артериальной гипертонии европейского общества кардиологов и европейского общества артериальной гипертонии 2018 года: что нового? // Клиницист. 2018. Т. 12. № 2. С. 5-10. DOI: 10.17650/1818- 8338-2018-12-2-10-15.
2. Климов А.В., Денисов Е.Н., Иванова О.В. Артериальная гипертензия и ее распространенность среди населения // Молодой ученый. 2018. № 50. С. 86-90.
3. Чазова И.Е., Аксенова А.В., Ощепкова Е.В. Особенности течения артериальной гипертонии у мужчин и женщин (по данным национального регистра артериальной гипертонии) // Терапевтический архив. 2019. Т. 91. № 1. С. 4-12. DOI: 10.26442/00403660.2019.01.000021.
4. Кобалава Ж.Д., Конради А.О., Недогода С.В., Арутюнов Г.П., Баранова Е.И., Барбараш О.Л., Виллевальде С.В., Галявич А.С., Глезер М.Г., Драпкина О.М., Котовская Ю.В., Либис Р.А., Лопатин Ю.М., Недошивин А.О., Остроумова О.Д., Ратова Л.Г., Ткачева О.Н., Чазова И.Е., Чесникова А.И., Чумакова Г.А. Меморандум экспертов Российского кардиологического общества по рекомендациям Европейского общества кардиологов/Европейского общества по артериальной гипертензии по лечению артериальной гипертензии 2018 г. // Российский кардиологический журнал. 2018. № 12. С. 131-142. DOI: 10.15829/1560-4071-2018-12-131-142.
5. Kollias A., Ntineri A., Stergiou G.S. Association of night-time home blood pressure with night-time ambulatory blood pressure and target-organ damage: a systematic review and metaanalysis. Hypertens. 2017. vol. 35. no. 3. Р. 442-452. DOI: 10.1097/HJH.0000000000001189.
6. Garjón J., Saiz L.C., Azparren A., Elizondo J.J., Gaminde I., Ariz M.J., Erviti J. First-line combination therapy versus first-line monotherapy for primary hypertension. Cochrane Database of Systematic Reviews. 2017. no. 1. P. 13-16. DOI: 10.1002/14651858.CD010316.pub2.
7. Карпов Ю.А. Артериальная гипертония и когнитивные функции: значение антигипертензивной терапии и контроля артериального давления // Атмосфера. Новости кардиологии. 2018. № 2. С. 3-11.
8. Кобалава Ж.Д., Колесник Э.Л., Троицкая Е.А. Современные европейские рекомендации по артериальной гипертонии: обновленные позиции и нерешенные вопросы // Клиническая фармакология и терапия. 2019. № 2. С. 13-16. DOI: 10.32756/0869-5490-2019-2- 7-18.
9. Борукаева И.Х., Абазова З.Х., Шхагумов К.Ю., Темиржанова Ф.Х., Ашагре С.М., Рагимбайова М.Р. Патофизиологические механизмы эффективности интервальной гипокситерапии и энтеральной оксигенотерапии в лечении больных гипертонической болезнью // Российский кардиологический журнал. 2021. Т. 26. № S6. С. 17. DOI: 10.15829.
10. Борукаева И.Х., Абазова З.Х., Рагимбекова М.Р. Интервальная гипокситерапия и энтеральная оксигенотерапия в лечении больных ишемической болезнью сердца // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 2019. Т. 96. № 2-2. С. 44. DOI: 10.17116.
11. Борукаева И.Х., Абазова З.Х., Иванов А.Б., Шхагумов К.Ю. Интервальная гипокситерапия и энтеральная оксигенотерапия в реабилитации пациентов с хронической обструктивной болезнью легких // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. 2019. № 2. С. 27-32. DOI: 10.17116/kurort20199602127.
12. Моррисон В.В., Яцкевич С.Н., Завьялов А.И. Научный вклад академика АМН СССР Н.Н. Сиротинина в развитие отечественной патофизиологии // Медицинская профессура СССР: материалы 14-й международной научной конференции. М., 2016. С. 164-166.
13. Золотов И.А. Методологические основы статистического исследования в области здравоохранения // Медицинская статистика и оргметодработа в учреждениях здравоохранения. 2013. № 2. С. 14-17.
14. Bergeron M., Gidday J.M., Yu A.Y., Semenza G.L., Ferriero D.M., Sharp F.R. Role of hypoxia-inducible factor-1 in hypoxia-induced ischemic tolerance in neonatal rat brain. Ann. Neurol. 2000. vol. 48. no. 3. P. 285-296.
15. Prabhakar N.R. Sensing hypoxia: physiology, genetics and epigenetics. J. Physiol. 2013. vol. 591. no. 9. P. 2245-2257. DOI: 10.1113/jphysiol.2012.247759.
Повний переклад основного тексту публікації: Ашагре Сарон Мерша, Борукаева И.Х. Патофизиологическое обоснование применения интервальной гипокситерапии и энтеральной оксигенотерапии в лечении гипертонической болезни. Кабардино-Балкарский государственный университет им. Х.М. Бербекова, Нальчик.
Матеріали за темою
Пов’язані матеріали — технологія, обладнання й застосування.
- Обладнання OXYTERRA RS: будова, керування та основні технічні характеристики
- Технологія IHHT: чергування кисневих фаз і контроль параметрів процедури
- Практичне застосування в індивідуальних програмах реабілітації та відновлення під наглядом спеціалістів
- Гіпокситерапія в кардіології: оглядові тези
- Гіпокситерапія та пам’ять при гіпертонії