Нормобарична гіперокситерапія
Лікувальне застосування газових сумішей із підвищеним парціальним тиском кисню.
Для лікування використовують киснево-повітряну суміш із підвищеним вмістом кисню до 32 % під тиском 1020–1100 гПа. Температура становить 18–23 °C, об’ємна швидкість подавання — 0,72 м³/год.
Механізми дії
Під час дихання киснево-повітряною сумішшю зростає кількість оксигемоглобіну в крові. За наявності субстратів окиснення й нормальної гемодинаміки м’яка тканинна гіпероксія усуває гіпоксемію та тканинну гіпоксію. Підвищений парціальний тиск кисню в крові зменшує збудження каротидних хеморецепторів, унаслідок чого зменшуються альвеолярна вентиляція, артеріальний тиск, скоротлива функція серця та частота його скорочень. Зменшуються легенева артеріальна гіпертензія й недостатність правого шлуночка — «легеневе серце», відновлюється співвідношення повільної та швидкої фаз сну.
Підвищення pO2 у дихальній суміші зменшує альвеолярну вентиляцію, уповільнює серцеві скорочення та підвищує діастолічний тиск. Збільшення щільності повітря тренує дихальну систему й підвищує її адаптаційні резерви. Активація прооксидантної системи легень при гіпероксії компенсується посиленням антирадикального захисту тканин. Зростання антиоксидантів пригнічує інтенсивність імунної відповіді на екзогенні й ендогенні антигени, гальмує вивільнення ендогенних спазмогенів бронхів та інших біологічно активних речовин нейроепітеліальними тільцями. Дихання киснем зменшує утворення трахеобронхіального секрету й мокротиння клітинами миготливого епітелію бронхів та посилює мукоциліарний кліренс у трахеї з 2–3 до 4–5 см/хв.
За гіпероксії системи організму переходять на нижчий, економніший рівень функціонування: дихання й серцеві скорочення уповільнюються, хвилинний об’єм кровообігу, вміст еритроцитів та активність згортання крові знижуються, натомість лейкоцити й лімфоцити зростають. Надлишок кисню в тканинах спричиняє рефлекторний спазм артеріол і підвищення тиску. Водночас у легенях зростає кровопостачання патологічного вогнища та розвивається гіперемія — синдром Робін Гуда. Підвищення проникності сарколеми для Ca2+ разом з активацією Ca2+-АТФази посилює скоротливу функцію правого шлуночка й відновлює кровотік у легеневій артерії. Після курсу оксигенобаротерапії формується адаптаційний структурно-функціональний слід, що визначає високу неспецифічну стійкість організму до чинників довкілля.
Зменшення екскреції катехоламінів наднирниками знижує метаболічний ацидоз, посилює мікросомальну антитоксичну систему печінки та екскреторну функцію нирок. У тканинах істотно знижується перекисне окиснення ліпідів і посилюються анаболічні процеси.
У пацієнтів із судинними хворобами головного мозку поступово зменшується CO2 у видихуваному повітрі, що активує окиснювальний метаболізм і мікроциркуляцію мозкової тканини. Після курсу знижуються метеочутливість та ймовірність серцево-судинних катастроф.
Ефекти: імуностимулювальний, репаративно-регенеративний, детоксикаційний та вазопресорний.
Показання та протипоказання
Показання: хвороби й ушкодження кістково-м’язової системи, рани, що тривало не гояться, трофічні виразки, опіки, тиреотоксикоз, цукровий діабет, неврастенія, хронічні запальні хвороби жіночих статевих органів.
Протипоказання: недостатність кровообігу II стадії, гіпертонічна хвороба I–II стадії, міома матки, гострі ЛОР-захворювання, гострі й хронічні запальні хвороби органів дихання — бронхіт, трахеїт, ексудативний і сухий плеврит.
Методики й обладнання
Гіпероксичну суміш подають через маску в дихальні шляхи. Є дві основні методики. При інтервальній гіперокситерапії після трьох хвилин дихання сумішшю з 30–32 % кисню пацієнт три хвилини дихає атмосферним повітрям, потім знову сумішшю. Цикли дихання різними сумішами багаторазово повторюють протягом 11 хвилин. За другою методикою, періодичною гіперокситерапією, пацієнти безперервно дихають сумішшю з 30 % кисню протягом 10–15 хвилин.
Використовують апарат ГІПО-ОКСІ-1 (Окситерра) та кисневі камери Oxysys 4000, Oxysys 4500, O2one-H750 і O2one-H810.
Оксигенобаротерапію поєднують із локальною баротерапією, карбогенотерапією та аерозольтерапією.
Дозування визначають за парціальним тиском кисню в барокамері та швидкістю компресії й декомпресії.
Загальна тривалість щоденних процедур — 20–40 хвилин, курс — 7–10 процедур. Повторний курс проводять через 2–3 місяці.
Вікове обмеження: дітям від п’яти років.
Приклад призначення
Інтервальна нормобарична гіперокситерапія. Суміш із 32 % O2 — три хвилини, атмосферне повітря — три хвилини. Три цикли, щодня, № 10.
Література
Повний переклад основного тексту публікації: Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения. Справочник. Раздел «Нормобарическая гиперокситерапия». С. 82–84.
Матеріали за темою
Пов’язані матеріали — технологія, обладнання й застосування.
- Обладнання OXYTERRA RS: будова, керування та основні технічні характеристики
- Технологія IHHT: чергування кисневих фаз і контроль параметрів процедури
- Практичне застосування в індивідуальних програмах реабілітації та відновлення під наглядом спеціалістів
- Гіпоксичне тренування: організація та лікарський контроль
- Нормобарична гіпокситерапія в клініці: огляд 2001 року