Опис клінічного досвіду

Гіпокситерапія в комплексній реабілітації дітей із ДЦП

Э. В. Дьякова
Глава предоставленного сборника, с. 211–215. Год и название издания не указаны

Вступ

У Глазовському реабілітаційному центрі оздоровлюються діти віком 3–18 років з усіх міст і районів Удмуртської Республіки. Організовано профільні заїзди для пацієнтів із хворобами органів зору, вуха, опорно-рухового апарату, зокрема ДЦП, бронхолегеневою патологією, захворюваннями шлунково-кишкового тракту, центральної нервової системи тощо. Курс реабілітації триває місяць. Комплексне медичне оздоровлення включає ЛФК, масаж, тренажер Гросса, систему Аделі, сенсорну кімнату та фізичні чинники [2,6]. Один із провідних апаратних методів фізіотерапії — гіпокситерапія, яку ми застосовуємо всім дітям без протипоказань. Метод призначений для профілактики й лікування широкого кола захворювань і підвищення неспецифічної резистентності [3,4].

У статті особливу увагу приділено впливу гіпокситерапії на дітей із різними формами ДЦП та обтяжувальною супутньою патологією: анеміями, захворюваннями шкіри, енурезом, дисбактеріозами, хворобами ЛОР-органів і частими ГРВІ — по 4–5 разів на рік. Це різко знижує неспецифічну резистентність організму.

Відстежено ранні й віддалені результати впливу гіпокситерапії на організм дитини. Завдання полягало в об’єктивній оцінці впливу методу на перебіг захворювання в дітей із різними формами ДЦП та обтяжувальною патологією.

Пацієнти та методи реабілітації

Відповідно до поставленого завдання відібрано 47 дітей із різними формами ДЦП віком 4–15 років.

За клінічними формами діти розподілилися так: тяжка гіперкінетична форма — 8, геміпаретична форма з помірними геміпарезами — 12, спастична диплегія середнього ступеня зі згинально-привідними контрактурами гомілковостопних суглобів — 7, виражений тетрапарез — 4, гіперкінетична форма — 11, ДЦП із вторинною контрактурою жувальної та мімічної мускулатури й дизартрією — 5. П’ятеро пересувалися з підтримкою, четверо користувалися кріслами колісними, семеро зовсім не ходили, решта пересувалися самостійно.

Усі 47 дітей мали супутню патологію: семеро — анемію з гемоглобіном 9,2–10,1 проміле, із них троє також дисбактеріоз кишечника; восьмеро — енурез; шестеро — вроджені компенсовані вади серця; троє — виражений госпіталізм із тривалим розгойдуванням тулуба й голови під час засинання та неспокійним сном; дев’ятнадцятеро часто хворіли на респіраторні захворювання — 4–5 разів на рік. Дев’ятеро з 47 дітей мали глибокі порушення інтелектуального розвитку.

Контрольній групі проводили традиційну комплексну реабілітацію: ЛФК, масаж, тренажери. Основна група отримувала гіпокситерапію в поєднанні з традиційними методами реабілітації.

Процедури проводили на установці БІО-НОВА-204 «Гірське повітря» [1]. Курс складався з 13–15 процедур тривалістю 30–60 хвилин дихання гіпоксичною газовою сумішшю з 12 % O2, що за нашими спостереженнями є оптимальним. Під час процедури пацієнт дихав сумішшю в циклічно-фракційному режимі від двох до п’яти хвилин, потім п’ять хвилин атмосферним повітрям — один цикл. Кількість циклів варіювала від трьох до шести.

Для оцінки ефективності використовували клінічні дані до реабілітації та після завершення лікування, приділяючи увагу супутній патології. Дітям з анемією проводили клінічні аналізи крові. Тридцять відсотків дітей проходили гіпокситерапію повторно.

Результати та спостереження

Порівняння клінічних результатів основної та контрольної груп показало, що в дітей, які отримували гіпокситерапію, клінічний ефект був достовірно вищим і значно перевищував ефект у контрольній групі.

Стабільні позитивні результати, особливо в руховій сфері, спостерігали у 92 % пацієнтів після гіпокситерапії, порівняно із 79 % у контролі. Відзначено тенденцію до покращення координації та зменшення хаотичності рухів у 90 %, збільшення обсягу активних рухів у великих суглобах у 89 % та пасивних у 87 %. Знижувався тонус кінцівок, покращувалося довільне розгинання стопи й опора на неї, зменшувалися клонуси нижніх кінцівок.

Одне з тяжких ускладнень ДЦП — контрактура жувальної, мімічної та шийної мускулатури внаслідок парезу і спазму. Виникали утруднене відкривання рота, порушення жування, ковтання, дихання та чіткого вимовляння слів, невротичні розлади. П’ятеро дітей із цим діагнозом пройшли курс ПНГ: двоє вперше, троє втретє.

Під час уважного спостереження діти виявляли позитивні емоції та чекали наступних процедур. Подальше лікування зменшувало тонус м’язів обличчя і шиї, покращувало психічну сферу, нормалізувало утруднене дихання та сон. У трьох із п’яти дітей у поєднанні з точковим масажем помітно покращилася звуковимова. В однієї дитини з грубою затримкою мовлення позитивна динаміка була незначною.

На основі практичного досвіду вважаємо доцільними повторні курси гіпокситерапії для таких дітей.

У дітей із ДЦП часто трапляється енурез. Ми спостерігали вісьмох таких дітей. Поєднання методу з лікувальною фізкультурою для зміцнення м’язів тазового дна дало виражений ефект: п’ятеро повністю позбулися енурезу, у двох епізоди стали поодинокими, лише одна дитина не позбулася захворювання.

У шести дітей із ДЦП, ускладненим вродженими вадами серця — дефектом міжшлуночкової перегородки — та серцевою недостатністю 0–I ступеня клінічно вивчено гіпокситерапію з 12 % O2. Спостерігали безсумнівну позитивну динаміку: підвищення загального тонусу, зменшення втомлюваності й тахікардії, покращення сну та самопочуття. Достовірно зростали кількість еритроцитів і гемоглобін. Побічних явищ під час процедур не було.

У двох дітей із госпіталізмом позитивний ефект настав після п’ятого сеансу: зникли мимовільні рухи під час засинання, сон наставав швидше, став тривалішим і спокійнішим.

У дев’яти дітей із глибокими порушеннями інтелектуального розвитку після двох і трьох курсів знижувалися тривожність, дратівливість та агресія, покращувалася поведінка і сон.

Значної ефективності гіпокситерапії досягли в дітей із ДЦП у поєднанні з атопічним дерматитом та анемією. У них виявлено ранній клінічний ефект.

У дітей з атопічним дерматитом після чотирьох процедур з’явилася позитивна динаміка: зникли сухість шкіри, свербіж і ділянки мокнуття; до кінця курсу настала ремісія.

У всіх дітей з анемією гемоглобін підвищився до нормальних значень. Дані дають змогу констатувати стійкість позитивного ефекту гіпокситерапії.

Із дев’ятнадцяти дітей із ДЦП та частими ГРВІ протягом наступного року після гіпокситерапії троє не хворіли зовсім, семеро хворіли раз, дев’ятеро — двічі, у легкій формі. Це свідчить про підвищення імунітету в ослаблених дітей.

Висновок

Мета медичної реабілітації — вторинна профілактика: запобігання прогресуванню хвороби, ускладненням і рецидивам, а також тяжким функціональним порушенням, які зрештою призводять до інвалідності або її посилення [5].

Отже, метод гіпокситерапії має значні перспективи саме у профілактичній та реабілітаційній медицині. Як самостійно, так і в поєднанні з іншими заходами він забезпечує високу ефективність оздоровлення дітей із різними формами ДЦП і супутньою патологією.

Література

1. Закощиков К.Ф., Катин С.О. Гипокситерапия – “Горный воздух”. М.: Бумажная галерея, 2001. – 64 c.

2. Блинов Ю.А., Горшунова Н.К., Игнатьева С.А. Трудовая и медицинская реабилитация детей и подростков с ограниченными возможностями. // Мин. труда и социального развития Российской Федерации. М.: Просвещение, 2001.

3. Р.Б.Стрелков, А.Я.Чижов. Прерывистая нормобарическая гипоксия в профилактике, лечении и реабилитации. Екатеринбург: Уральский рабочий. – 2001. – 400 c.

4. Р.Б.Стрелков. Нормобарическая гипокситерапия. Методические рекомендации. Москва, Минздрав РФ, 1994.

5. Р.Б.Стрелков, Ю.М.Караш, А.Я.Чижов и др. Метод повышения неспецифической резистентности организма с помощью нормобарической гипоксиической стимуляции. Методические рекомендации. Москва, 1985.

6. Э.И.Танюхина, В.П.Шестаков, К.А.Семенова. Комплексная реабилитация детей с детским церебральным параличом (методические указания). Москва – Санкт-Петербург, 1998.

Повний переклад основного тексту публікації: Дьякова Э.В. Нормобарическая гипокситерапия в реабилитации различных форм детского церебрального паралича у детей. Глазовский реабилитационный центр. С. 211–215.

Дьякова Э.В. Нормобарическая гипокситерапия в реабилитации различных форм детского церебрального паралича у детей. Глазовский реабилитационный центр. С. 211–215. — PDF

Матеріали за темою

Пов’язані матеріали — технологія, обладнання й застосування.

Оригінальна публікація

Нормобарическая гипокситерапия в реабилитации различных форм детского церебрального паралича у детей
Э. В. Дьякова. Нормобарическая гипокситерапия в реабилитации различных форм детского церебрального паралича у детей. Глава предоставленного сборника, с. 211–215. Год и название издания не указаны.
Повний переклад основного тексту публікації: Дьякова Э.В. Нормобарическая гипокситерапия в реабилитации различных форм детского церебрального паралича у детей. Глазовский реабилитационный центр. С. 211–215.

Для професійного ознайомлення. Матеріал не є медичною рекомендацією.

Отримати наукові матеріали

Добірка публікацій і матеріалів для фахівців.